екологічне виховання учнів як провідний принцип для ФОРМУВАННЯ ключових компетентностей НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

ВСТУП

Ефективна екологічна освіта і висока екологічна культура на сучасному етапі розвитку суспільства стала необхідною складовою гармонійного, екологічно безпечного розвитку людства.

Розроблена в 2002 році Концепція екологічної освіти в Україні набуває сьогодні ваги актуального і важливого державного документа. Згідно Концепції глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.

Основною метою екологічної освіти є набуття фундаментальних екологічних знань, формування екологічної культури окремих осіб і суспільства в цілому, екологічного мислення і свідомості, формування навичок, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності. Екологічна освіта, з одного боку, повинна бути самостійним елементом загальної освіти і, з іншого боку, виконувати інтегративну роль у всій системі освіти.

У Концепції освіти в Україні екологічна освіта розглядається як неперервний процес, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення і передбачає організацію виховного і навчального процесу від дитинства до глибокої старості. На цьому шляху людина проходить кілька стадій навчання: дошкільне виховання, загальна середня екологічна освіта, вища екологічна освіта, післядипломна екологічна освіта.

В основу екологічної освіти покладені принципи гуманізму, науковості, неперервності, наскрізності та систематичності. Вона спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права.

Отже, одним із важливих аспектів перебудови роботи національної школи є підвищення ефективності екологічного навчання і виховання учнівської молоді.

Природа - це і середовище проживання, і джерело знань, і область праці, і місце відпочинку, і джерело естетичної насолоди... Відомий педагог В.О. Сухомлинський стверджував, що природа є важливим засобом впливу, прекрасним методом виховання, яким ми рідко користуємося і яким необхідно оволодіти. Зараз ця необхідність особливо очевидна і стосується вона не тільки школи, але й усіх верств населення.

Тому і завдання виховання у людини правильного відношення до природи не прості. Головне - турбота про збереження природи, її захист, бережливе використання її ресурсів.

Екологічне виховання - це велика і важлива педагогічна проблема: вона має велике значення для виховання патріотизму і гуманізму, формування національного світогляду. Коли людство опинилось перед екологічною катастрофою, ми з великим запізненням усвідомили, що являємося частиною єдиного організму природи і цілком залежимо від неї, а тому деградація природи означає нашу власну деградацію, а загибель її була б нашою загибеллю. Природа є і об'єкт, і засіб, і сутність діяльності. І тому наших дітей потрібно виховувати поза віковою споживацькою традицією, у зовсім іншому, співчутливому і шанобливому, відношенні до природи, у розумінні того, що природа - джерело всього нашого життя - духовного, матеріального і фізичного.

У педагогічній теорії це коло питань розробляється у напрямку нової галузі педагогічного знання - теорії і методики екологічної освіти і виховання учнів. Проте методика природоохоронної освіти і відповідної виховної роботи з учнями в нашій країні тільки складається. Природоохоронні знання поступово включають і в зміст не тільки предметів природничого циклу, але і гуманітарного, що плідно відбивається на духовному і моральному розвитку особистості.

Перебудова навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи у відповідності до вимог закону України "Про освіту" вимагає докорінного вдосконалення екологічної освіти учнів.

Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування екологічної культури, гармонійних відносин людини з природою. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуальною для нашої області, для України і для всієї планети. Необхідно якомога швидше виховати покоління людей з новим екологічним мисленням, які б свято берегли землю, ліс, воду, повітря, шанобливо і дбайливо ставилися до природи.

Проблема над якою я працюю – це «Екологічне виховання учнів як провідний принцип для формування ключових компетентностей на уроках біології».

Об'єктом мого дослідження - діяльність вчителя на уроках біології в процесі навчання та екологічного виховання.

Предметом дослідження є система формування ключових компетентностей учнів і екологічних  понять на уроках біології.

Тому мета дослідження полягає у визначенні механізмів підвищення екологічного виховання учнів шляхом формування екологічних понять.

Завданнями мого дослідження є:

1) аналіз теоретичних досліджень, наукових і науково-популярних публікацій з проблеми формування понять на уроках у загальноосвітньої школи, а також аналіз шкільної програми та підручників з біології;

2) визначення рівня використання екологічного виховання під час вивчення шкільного курсу біології;

3) вироблення теоретичних передумов і методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності екологічного  виховання учнів на уроках біології.

Практична значимість досвіду полягає в тому, що в ньому розроблено систему уроків,  ігрові методики екологічного змісту, які можуть бути використані в процесі роботи вчителя біології в школі.

            . Науково – теоретична база досвіду:  

            Екологічна компетентність є складовою життєвої компетентності, теоретичні засади якої розкрито С.П. Бондар, Дж. Равеном, А.В. Хуторським, І.П. Ящук. Основні підходи до формування екологічної компетентності відображено у дослідженнях Н.А. Пустовіт, О.О. Колонькової, В.В. Маршицької, Л.М. Титаренко, С.В. Шмалей. Аналіз методичної літератури дає підстави говорити, що питанню екологічно спрямованого навчально-виховного процесу присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких можна виділити Н.А. Пустовіт, Г.П. Пустовіта, О.Л. Пруцакову, Л.Д. Руденко, О.О. Колонькову, С.В. Шмалєй. Проте питання методики екологічної підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах, проблеми, які при цьому виникають, та причини, що їх обумовлюють, є недостатньо вивченими.

             Проблеми екологічної освіти розглядалися відповідно до вікових особливостей: дошкільників (М. М. Кот, Л.В. Іщенко, М.В. Роганова); молодших школярів (Т.В. Машарова, Д.І. Мельник, І.Г. Павленко, О.О. Плешаков, Н.О. Пустовіт); учнів середньої (О.В. Король, А.В. Марина, Г.С. Марочко) та старшої школи (О.М. Головко, О.В. Лабенок, Г.Д. Панченко, І.Н. Пономарьова, І.Т. Суровегіна). Екологічна освіта стала предметом уваги в процесі викладання окремих шкільних предметів: біології – Н.В. Вадзюк, М.В. Гриньова, Г.П. Мегалінська, В.Б. Стрельцова, Д.І. Трайтак; географії – А.С. Волкова, Т.Г. Литвинова, Л.М. Немець, В.В. Ніколіна, М.П. Откаленко, О.В. Плахотнік, А.Й. Сиротенко; математики, фізики – В.В. Коваль, М.К. Мухлибаєв, Є.А. Турдікулов, В.Д. Шарко, М.І. Шкіль; хімії – Н.М. Буринська, Г.В. Єльникова, О.В. Куратова, В.М. Назаренко, П.В. Самойленка, В.В. Сороків, О.Г. Ярошенко.